БРАТИК СОНЕЧКА

 
 

БРАТИК СОНЕЧКА




Три півні — один Чобітків і два сусідських — запіяли на порозі:
—    Ку-ку-рі-ку-у-у!
—    Чекаймо гостей,— сказала Чобіткова мама.— Хто ж це прибуде? А в нас ще й не прибрано...
І, пов'язавшись хустиною, заквапилась: помазала стіни, пофарбувала двері. Навіть не присіла спочити того дня, але не прийшов ніхто.
—    Агуша, обманники! — прогнала вона півнів.—
Даремно я старалась.
Наступного ранку півні прийшли знову ще й четвертого, старенького, привели, він увійшов аж у сіни, та й запіяли дружно:
—    Ку-ку-рі-ку-у-у!
Тато не вірив у ту прикмету, а мама таки поглядала у вікно, прислухалась, чи не скрипне хвіртка. Навіть світла не гасила в кімнаті, аби було видно, що господарі вдома.
І знову ніхто не прийшов, тільки на світанні не стало Чобітка. А міцно ж спав обличчям до подушки, щоб не заважало світло, та ввійшла Фіалочка, полоскотала йому підошву і повела хлопчину на Реут. Він босоніж брів росяною травою, Фіалочка сиділа в нього на плечі.
На березі дівчинка сказала:
—    Стрибни у воду, скупайся!
Спокійно проносив свої хвилі Реут. Йому й на думку не спадало, що під вербами полощеться, плаває Чобіток, він вважав, що то якась рибка»
Вийшов хлопчина з води, Фіалочка подала йому чисту сорочку.
—    А тепер купайся ти, я нагрів воду, бачиш, он у бере зі аж пара йде,— порадив Чобіток.
Тато з мамою шукали їх усюди, тільки про річку не подумали. Коли раптом з'являється малеча з мокрими головами.
—    Алда, малда, ока, у! — зашепотіла Фіалочка.—
Скажи їм, що всім треба скупатися — до нас прибуде високий гість.
Швидко помилися тато й мама.
—    Гість стукає у ворота! — сповістила Фіалочка і поманила пальчиком усіх за собою. Навшпиньках підійшли до хати снігового дідуся. І там уже стояв високий соняшник із тільки-но розкритими пелюстками. Саме на тому місці, де сиділа снігова бабуся.
О-о-о! — здивувалися всі. Тато побажав соняшникові доброго ранку. Потім оточили високого гостя, взялися за руки й заспівали:
Ти іздалеку прийшов,
Наче сонечко, зійшов,
Братик Сонечка!
Ти по травах, по росі
На одній стрибав нозі,
Братик Сонечка!
Ми тобі спасибі скажем,
Що спинавсь при хаті нашій!
Фіалочка не розуміла слів пісні, але теж співала, плескала в долоньки, сидячи на татовому капелюсі. Там же
примостилася  бджола  Меріуца,  присів  метелик  Кирил.
—    Я ще вчора знала, що прийде,— хвалилася бджола,
—    А я позавчора,— розмахував крильцями метелик.
Чобіток бігав селом, стукав у вікна:
—    Виходьте, люди! Там, де була хата снігового дідуся, зацвіла Сонячна квітка!
—    Подумайте, як поквапився цей сонях! — дивувався сусід.— Ті, що в полі,— невеличкі, а цей зростом, як Чобітків тато.
—    Бо він у хаті снігового дідуся. Певне, снігова бабуся приготувала йому добре місце,— казала сусідка.
Тато наносив води у бочки, що стояли в сараї. Кожен, хто прийшов зустрітися з Братиком Сонечка, мусив помитись.
Якийсь чоловік зупинив біля криниці коней, хлюпнув на них по відру води, якийсь шофер мив машину, тракторист покинув далеко на вулиці чорного, в мазуті трактора, а сам пішов у сарай купатися.
До сараю двома бочками підвозили воду.
Дядько Тоадре просив Чобіткового тата:
—    Пусти мене, голубе, до гостя, я вчора купався в бані.
Але тато таки спровадив його до сарая,
—    А я оце полаявся із своєю старою,— помившись, скаржився дідусь Георге,— то чи можна мені глянути у вічі Братику Сонця? Я ж помився тільки зовні, а в душі, можливо, щось чорне залишилось...— І подався додому помиритись з бабою, щоб потім прийти до соняшника з нею.
Якась бабуся вклонилась Братику Сонечка, подякувала за те, що він з'явився.
—    Не буду митись і не хочу його бачити! — сказав один впертий і, насунувши капелюх на очі, пішов геть.
Розійшлися на роботу всі дорослі, біля соняшника залишились тільки діти.
А хто ж там, угорі, наче під великою парасолею?
Хлопчики вибралися на вежу, почали кидати в нього паліччям, почали стріляти з луків.
—    Обо, нобо, ма! Не займайте його! То проворний Хмарко! — зупинила малюків Фіалочка.
А Хмарко, почувши її голосок, почав струшувати, своїх кучерів краплини.
І тієї миті випруджував свої золоті пелюстки другий Братик Сонечка — там, де стояв сніговий/дідусь.
Хмарко ж наздогнав у полі тих, що не хотіли купатись і промочив їх до нитки. Побігли вони додому, переодяглися в чисту білизну і таки прийшли глянули, що трапилось у хаті снігового дідуся.


 

 

Приглашаем вас в Озерное охотхозяйство для профессионалов . Калужская область.;татуировки хной 24 часа



Обновлен 04 фев 2014. Создан 24 ноя 2013